Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року Справа № 906/1142/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Алєєвої І.В. Мачульського Г.М. за участю представників:прокуратуриЗбарих С.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури Українипозивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Юніор-2006"на постановувід 10.02.2016 року Рівненського апеляційного господарського судуу справі№906/1142/14 господарського суду Житомирської областіза позовом Приватного підприємства "Юніор-2006"до Житомирської міської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаКомунальне підприємство "Зеленбуд" Житомирської міської радиза участю Прокуратури м. Житомирапровизнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земліВ С Т А Н О В И В :

У серпні 2014 року ПП "Юніор-2006" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської міської ради про:

- вважати укладеною додаткову угоду до Договору оренди землі від 27.05.2009 року, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів 27.05.2009 за № 040920900197, що укладений між приватним підприємством "Юніор-2006" та Житомирською міською радою в запропонованій ПП "Юніор-2006" редакції на підставі пункту 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.12.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Зеленбуд" Житомирської міської ради.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.12.2015 року (суддя І.В. Лозинська) у позові відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, маючи намір належним чином скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, не повідомив про це відповідача у належний строк, як це було передбачено договором. В свою чергу, повідомивши відповідача після закінчення строку дії договору оренди (24.04.2014 року) про намір його продовжити, не виконав вимоги частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо додання проекту додаткової угоди.

За апеляційною скаргою ПП "Юніор-2006" Рівненській апеляційний господарський суд (судді: Ю.А. Мамченко, С.П. Дужич, О.Г. Крейбух), переглянувши рішення господарського суду Житомирської області від 10.12.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.02.2016 року, вказане рішення залишив без змін з тих же підстав.

ПП "Юніор-2006" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 10.12.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, рішенням Житомирської міської ради від 16.09.2008 року за №724 "Про вилучення та припинення, надання на праві користування земельних ділянок юридичним і фізичним особам" було затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельних ділянок в оренду юридичним та фізичним особам відповідно до додатку 4(том 1, а.с. 69).

Зокрема, як вбачається з витягу додатку 4 - ПП "Юніор" було надано право користування земельною ділянкою на підставі проектів землеустрою, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. І. Кочерги, 2-б (том 1, а.с. 70).

27.05.2009 року між Житомирською міською радою (орендодавець) та ПП "Юніор-2006" (орендар) було укладено договір оренди землі, за яким орендодавець зобов'язався надати, а орендар прийняти в строкове платне користування земельну ділянку для іншого комерційного використання за адресою: м. Житомир, вул. І. Кочерги, 2-б (том 1, а.с.12-14).

Зазначений договір оренди землі від 27.05.2009 року був зареєстрований у Житомирській регіональній філії Центру Державного земельного кадастру 27.05.2009 року за №040920900197.

Пунктами 2, 4, 5 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка площею 0,0554 га, кадастровий номер земельної ділянки 1810136600:04:010:0017, оцінка земельної ділянки становить 651505,47 грн. станом на 16.09.2008 року.

Відповідно до пункту 6 вказаний договір укладено на 5 років.

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку його дії повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі відсутності письмових заперечень з боку орендодавця на протязі одного місяця після закінчення строку договору, він вважається пролонгованим на термін, зазначений у договорі на цих же умовах з врахуванням орендної плати відповідно до діючого законодавства та "Положення про порядок встановлення розмірів та справляння орендної плати за земельні ділянки в м. Житомирі, які перебувають у державній або комунальній власності".

Пунктом 12 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення закладу культурно-побутового обслуговування.

На виконання умов договору, актом від 27.05.2009 року земельну ділянку було передано у користування позивачу строком на п'ять років (том 1, а.с.68).

Також судами під час розгляду справи було встановлено, що листом від 29.01.2014 року №15/757 відповідач повідомив позивача, що термін дії договору закінчується 27.05.2014 року, а тому з метою недопущення втрат міського бюджету ПП "Юніор-2006" необхідно своєчасно звернутися для вирішення питання поновлення терміну дії цього договору (том 1, а.с.15).

07.03.2014 року позивач отримав даний лист, про що свідчить проставлена відмітка.

04.04.2014 року Житомирською міською радою було прийнято рішення №668 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним особам", пунктом 7 якого було вирішено повідомити ПП "Юніор-2006" (договір оренди земельної ділянки площею 0,0554 га за адресою вул. Кочерги, 2-б) про не поновлення зазначеного договору оренди землі. Підстава - рекомендація постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування від 02.04.2014 року (том 1, а.с.20).

Після чого, 24.04.2014 року позивач звернувся до відповідача з листом про намір продовжити на новий строк дію договору оренди земельної ділянки від 27.05.2009 року, про що свідчить чек на відправку рекомендованої кореспонденції від 25.04.2015 року (том 1, а.с.17-19).

Отримавши витяг з рішення Житомирської ради від 04.04.2014 року №668, позивач 08.05.2014 року звернувся до відповідача з проханням надати письмове роз'яснення про причини відповідної відмови та копію рекомендацій постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування від 02.04.2014 року /т.1, а.с.21/.

В свою чергу, Житомирська міська рада листом від 25.06.2014 року проінформувала ПП "Юніор -2006" про прийняте нею рішення від 18.06.2014 року №710 "Про розгляд звернення ПП "Юніор-2006" щодо відмови в поновленні Договору оренди земельної ділянки площею 0,0554 га по вул. Кочерги, 2 про що також зазначено і в протоколі 36 сесії Житомирської міської ради 6 скликання від 18.06.2014 року (том 1, а.с.33, 34, 234, 235).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, рішенням господарського суду Житомирської області від 07.07.2015 року у справі №906/432/15 відмовлено в позові ПП "Юніор-2006" щодо визнання незаконним та скасування пункту 7 рішення Житомирської міської ради №668 від 04.04.2014 року та рішення Житомирської міської ради від 18.06.2014 року №710 (том 2, а.с.95-97).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2015 року дане рішення господарського суду Житомирської області залишене в силі (том 2, а.с. 98 -100, а.с. 126 -131)

Зазначене рішення господарського суду у справі №906/432/15 мотивоване, зокрема, тим, що проектна документація орендарем не надавалася і не погоджувалася; звертаючись до відповідача як орендодавця з листом про намір продовжити на новий строк дію договору оренди земельної ділянки позивач не додав до нього проект додаткової угоди, що передбачено частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції на момент звернення позивача із листом від 24.04.2014 року, орендодавець своє волевиявлення про припинення договору оренди від 27.05.2009 року після закінчення строку його дії реалізував шляхом прийняття рішення №668 від 04.04.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги ПП "Юніор-2006" про вважати укладеною додаткову угоду до Договору оренди землі від 27.05.2009 року, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів 27.05.2009 за № 040920900197, що укладений між приватним підприємством "Юніор-2006" та Житомирською міською радою в запропонованій ПП "Юніор-2006" редакції на підставі пункту 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що статтею 13 Конституцію України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Зі змісту частини першої статті 124 Земельного кодексу України вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України статті за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час закінчення дії договору, оренда землі 26.05.2014 року) - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час закінчення дії договору, оренда землі 26.05.2014 року), відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час закінчення дії договору, оренда землі 26.05.2014 року) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

За приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" та умовами пункту 32 Договору оренди від 27.05.2009 року, останній припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами судам першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи пунктом 6 договору оренди земельної ділянки від 27.05.2009 року передбачалося, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини 1 статті 777 Цивільного кодексу України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України, слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно з частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, які передбачені статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції встановивши, що в даному випадку рішення Житомирської міської ради про поновлення договору не приймалось, а навпаки, Житомирська міська рада рішеннями № 668 від 04.04.2014 року та №710 від 18.06.2014 року відмовила в поновленні договору, а вказані рішення залишено без змін відповідно до рішенням господарського суду Житомирської області від 07.07.2015 року у справі №906/432/15, дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 р. у справі № 906/1142/14 та рішення господарського суду Житомирської області від 10.12.2015 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Г. Мачульський